Будь счастлив, брат,
Хотя без испытаний
Прожить не удается никому.
Будь счастлив даже средь страданий,
Пусть даже тебя люди не поймут.
Будь счастлив, не ропщи ворчливо
На трудности и выпады судьбы,
Не суетись, чтоб выглядеть красиво,
О главном, очень важном думай ты.
Будь счастлив, даже если трудно,
Не забывай о Боге никогда,
Он знает все, надейся, как на Друга,
А трудности по сути ерунда.
Будь неподкупным, верным Божьим целям
И дружбы с миром грешным не ищи,
Пусть Бог хранит тебя средь бури и метели,
Свой крест взвали на плечи,
трудно - но тащи.
Благословенным будь, и пусть рука Господня
Хранит тебя от горя и беды,
Пусть будет завтра лучше, чем сегодня,
И пусть исполнятся заветные мечты.
Будь счастлив, брат, будь искренним и честным,
И сердце Богу открывай всегда,
Пусть будет путь твой верным, интересным,
А мелочи опять же ерунда.
Сестра моя, тебе я пожелаю,
Чтоб Божий мир не оставлял тебя,
Любовью, мудростью, прощеньем наполняя,
И милость Божья пусть хранит тебя.
Я всем желаю мира и покоя,
Чтоб Божий свет указывал нам путь,
Пусть Бог любовью вечной нас покроет,
Чтоб не упасть в дороге, не свернуть.
Прочитано 16874 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
